Зовсім я цього не очікував, але ця страва справді вдалася. Принесли ми з лісу гігрофори модринові й плямисті, гливу звичайну та рядовку фіолетову (так, лише одну), її я порізав і поставив варитися в злегка підсоленій воді. Сирою вона отруйна, і її треба термічно обробляти щонайменше 20 хвилин, щоб зруйнувати термолабільні токсини.
Тим часом я нарізав цибульку соломкою, імбир і часник дрібними кубиками, перчик чилі шматочками й відправив у вок на олію на середній вогонь.
Свинячий окіст я нарізав тоненькими скибочками приблизно 3x4 см, додав столову ложку темного соєвого соусу, столову ложку рибного соусу, столову ложку цукру й чайну ложку рисового оцту, перемішати, в ідеалі дати довше помаринуватися (на це я часу не мав).
Коли основа злегка обсмажилася, я збільшив вогонь до сильного, додав це замариноване м’ясо й смажив, постійно перемішуючи, до золотистого кольору.
Потім я додав нарізані гриби (гливу, гігрофори й ту відварену, відціджену та промиту рядовку.
Воно пустило трохи соку, я почекав, поки він випарується. Потім столову ложку томатної пасти, обсмажив, зменшив вогонь і влив децилітр червоного вина.
Дав випаруватися наполовину й додав нарізані смужками червоні перці, точніше, солодкий перець і капію.
Досмажив до густішої консистенції, поперчив, подаю з хлібом або за смаком кожного товариша. М’ясо зовсім м’яке, для беззубих, і смакує добре. Гостроту регулюєте на початку кількістю перчиків чилі, теж за власними вподобаннями.