Коли готуємо рибу, дуже часто залишаються якісь рештки: голови, плавці, кістки, шкіра тощо. Шкода їх викидати, адже вони стануть нам у пригоді для приготування рибного бульйону, який потім може бути основою чудового супу, соусу чи чогось подібного.
Спершу приготуємо прозорий рибний бульйон. Що нам знадобиться?
Рибні залишки та кістки (у нашому випадку голови, плавці та кістки камбали (https://mykorik.cz/clanek/b8d88c89-92c7-5afa-a9b0-4d774e802cae/platys-s-karamelizovanou-citronovou-kurou-a-stouch-br/))
2 невеликі цибулини
1 морквина
1 корінь петрушки
1/4 кореня селери
1 столова ложка топленого масла
лавровий лист, чебрець, зелень петрушки, вода
Рибні залишки кладемо у воду й ставимо варитися. Нагріваємо та варимо дуже повільно, щоб бульйон не помутнів.
Тим часом нарізаємо коренеплоди великими кубиками й починаємо повільно обсмажувати на столовій ложці масла, щоб видобути з них максимум смаку.
Коли овочі почнуть золотитися, додаємо цибулю, також нарізану великими шматками, можна навіть із лушпинням, яке надасть бульйону насиченішого кольору.
Обсмажуємо до золотистого кольору.
Тим часом бульйон закипів, зменшуємо вогонь і залишаємо ледь-ледь мліти. При цьому ополоником знімаємо згорнутий білок і піну, що утворюється на поверхні.
Не припиняємо знімати піну.
І далі знімаємо піну та згорнутий білок ...
Піною цілком можемо наповнити цілу миску (потім її, звісно, виливаємо, вона вже ні на що не знадобиться).
Приблизно за двадцять хвилин піна перестане утворюватися, і саме тоді час додати коренеплоди з усім маслом із дна дека, а також лавровий лист, чебрець і зелень петрушки. Варимо ще 40 хвилин, протягом яких можемо ще знімати піну, якщо вона утворюється. Потім проціджуємо бульйон крізь дрібне сито й за потреби уварюємо, щоб зробити смак насиченішим. Якщо не використаємо його відразу, можемо, наприклад, заморозити на майбутнє.
Пікантний суп із мідіями та кунжутом
Що нам знадобиться для такого супу
1л рибного бульйону
мішечки з ікрою або молоками
1 більша цибулина
1 столова ложка оливкової олії
1/2 цибулі-порею
1 велике стебло селери
1/4, 1/2 або цілий перець Habanero, нарізаний дрібнесенькими кубиками (залежить від того, наскільки ми звикли до гострого смаку.)
100г очищених заморожених мідій
3дл білого вина
жменя білого кунжуту
2 столові ложки свіжопотовченого коріандру
сіль, свіжомелений перець.
Ікру або молоки виймаємо з мішечків і ставимо варитися окремо у воді. Достатньо зовсім ненадовго довести до кипіння ...
... а потім відцідити.
Якщо мідії були заморожені, кладемо їх розморожуватися в холодну воду. Потім їх треба перебрати й почистити, зазвичай на них ще залишаються так звані борідки — тобто прикріплені водорості.
Перебираючи, покладаємося на зір і нюх: якщо мідії здаються нам підозрілими, безкомпромісно викидаємо.
Цибулю нарізаємо тонкими скибочками й починаємо повільно обсмажувати на олії разом зі свіжопотовченим коріандром.
Порей нарізаємо тонкими смужками.
А стеблову селеру — великими брусочками.
Коли цибуля стане м’якою, вливаємо біле вино й даємо йому повністю википіти.
Потім додаємо кунжут і трохи обсмажуємо.
Тоді вмішуємо порей ...
... і відразу заливаємо гарячим бульйоном та щедро солимо. Доводимо до кипіння, вкидаємо селеру, мідії й варимо зовсім недовго. Селера залишиться чудово хрумкою, а мідії — м’якими. Якщо варитимемо їх довше, вони стануть гумовими й твердими.
Знімаємо з вогню, приправляємо свіжомеленим перцем, сіллю, за бажанням — лимоном.
Тепер додаємо перець Habanero, нарізаний дрібнесенькими кубиками. Перець Habanero може мати й понад пів мільйона одиниць гостроти, але зазвичай той, що продається в нас, має близько двохсот тисяч. Тож використовуємо його обережно, на власний смак. Тим, хто зовсім не має досвіду, рекомендуємо спершу обсмажити його на маслі або олії, так частина гостроти усунеться.
А наостанок прикрашаємо шніт-цибулею (якщо вона свіжа, то вже в тарілці — ми тут використали заморожені запаси з літа).
Тепер можна подавати. Смачного.
Це RIK писав у той час, коли ще тільки вчився готувати, тож не вся інформація витримує порівняння із сучасними знаннями.