Натисніть, щоб прочитати першу частину історії

Натисніть, щоб прочитати другу частину історії

Натисніть, щоб прочитати третю частину історії

Натисніть, щоб прочитати четверту частину історії

Натисніть, щоб прочитати п’яту частину історії

Натисніть, щоб прочитати шосту частину історії

Натисніть, щоб прочитати сьому частину історії

Сьогоднішню частину історії ми знову зробимо трохи більш теоретичною. Ми вже розповідали про те, що таке гіперглікемія, гіпоглікемія (так, ми вже знаємо, що гіпоглікемія не має стосунку до коней), а ще вже маємо хоча б приблизне уявлення, що загрожує пацієнтові з діабетом, якщо його глікемія тривалий час перебуватиме в зоні гіперглікемії.

Але поговорімо про те, як узагалі можна виміряти довготривалий рівень компенсації. Звісно, ми вже знаємо, що кожен пацієнт має глюкометр, за допомогою якого багато разів на день проколює собі палець і вимірює рівень глікемії. Відповідно до цього він обирає кількість інсуліну та їжі, точніше, кількість вуглеводів у їжі, і має прагнути компенсації, якомога ближчої до рівня здорової людини.

У нашій крові циркулює досить багато речовин. Зі школи багато хто з нас напевно пам’ятає, що кров у легенях насичується киснем. Той самий кисень — O2 — пов’язаний не лише з мобільною мережею одного з вітчизняних операторів, а в крові зв’язується насамперед із речовиною, яка називається гемоглобіном, тобто червоним кров’яним пігментом. Гемоглобін міститься в червоних кров’яних тільцях (еритроцитах). Крім кисню, він здатний зв’язувати й вуглекислий газ, який переносить у зворотному напрямку.

Гемоглобін складається з двох компонентів — гему та глобіну, звідси й ця назва. Гемова частина (з досить складною хімічною формулою) містить залізо, а глобін — це білок.

Гемоглобін, крім того, що зв’язує кисень і вуглекислий газ, здатний реагувати й з іншими речовинами в крові. У контролі діабету дуже допомагає так звана глікація гемоглобіну. Білкова частина ланцюга гемоглобіну має схильність зв’язувати глюкозу. І тим більше, чим вища концентрація глюкози в крові. Утворюється так званий глікований гемоглобін, іноді вживають і термін «глікозильований гемоглобін», який позначають як HbA1c.

Для контролю діабету це дуже добра новина, адже червоні кров’яні тільця (еритроцити) в організмі оновлюються через три місяці. Отже, кількість (відсоткова частка) HbA1c дає безпосередню інформацію про глікемію за минулі три місяці.

Цей показник можна використовувати для контролю як DM1, так і DM2. При DM1 він розповість нам про успішну чи неуспішну компенсацію за допомогою замісної інсулінотерапії, а при DM2 підкаже, як пацієнт дотримувався призначеної дієти.

Згадую своїх дідуся й бабусю, які в старшому віці хворіли на DM2, проте з дієтою особливо не старалися, за винятком останнього тижня перед відвідуванням діабетолога. Той хоча й вимірював поточний рівень глікемії в крові, який, безперечно, був у нормі, однак показник HbA1c свідчив, що протягом усіх трьох місяців жодної дієти не дотримувалися.

При DM1 (але й при DM2) цей показник дуже важливий. Адже саме ризик пізніх ускладнень діабету, про які ми вже говорили, зростає з підвищенням HbA1c.

Якщо концентрація HbA1c нижча за 4,5%, ми знаємо, що діабет компенсований дуже задовільно й ризик ускладнень мінімальний, так само й тривалість життя не мала б трагічно скорочуватися.

Якщо концентрація HbA1c становить від 4,5 до 6,0 %, компенсація задовільна, проте не така бездоганна, як у попередньому випадку.

Концентрація понад 6% свідчить про незадовільну компенсацію, і ризик ускладнень однозначно зростає, як і ймовірність скорочення життя пацієнта.

Невдовзі після виявлення хвороби в нашої Сарінки HbA1c був на рівні понад 12%. Причиною був досі не виявлений розвиток хвороби без компенсації. І з цієї інформації випливає, що ця зараза-хвороба вже буяла добрячу хвилю. Після перших трьох місяців лікування HbA1c знизився до 7%, і, судячи зі щоденника та з того, як ми навчилися давати раду хворобі, я хотів би побачити наступне число вже в межах 4,5 - 6%.

(Продовження наступного разу, знову в понеділок о 16:35)

Це писав RIK у часи створення первісного блогу, не вся інформація витримує порівняння із сучасними знаннями.