Натисніть, щоб прочитати першу частину історії

Натисніть, щоб прочитати другу частину історії

Натисніть, щоб прочитати третю частину історії

Натисніть, щоб прочитати четверту частину історії

Натисніть, щоб прочитати п’яту частину історії

Натисніть, щоб прочитати шосту частину історії

Натисніть, щоб прочитати сьому частину історії

Натисніть, щоб прочитати восьму частину історії

Натисніть, щоб прочитати дев’яту частину історії

У сьогоднішній частині знову трохи заглибимося в теорію. У теорію про те, як ця хвороба (diabetes mellitus першого типу) виникає і що далі означає для нас.

Ми вже знаємо, що хворобу спричиняє автоімунна реакція. Причина цього відхилення в роботі імунної системи залежить від генетичного набору, проте саму хворобу запускають зовнішні впливи. Пусковим механізмом, про який розмірковують лікарі, може бути певна інфекція (свинка, краснуха, віруси Коксакі, цитомегаловірус), але також це можуть бути хімічні речовини, стрес чи інший чинник впливу. B-лімфоцити після цього починають виробляти антитіла проти власних бета-клітин підшлункової залози, а T-лімфоцити своєю цитотоксичною дією знищують ті самі клітини.

В основі порушення лежать зміни в головній системі гістосумісності — системі HLA. Гени, що визначають ризик цього порушення, є частиною системи HLA, розташованої на короткому плечі 6. хромосоми. Ризик DM1 або ж підвищена стійкість до цього захворювання зазвичай глибше закорінені в усьому генотипі, проте у виникненні хвороби, як уже згадувалося, беруть участь численні чинники.

Щодо ризику DM1 статистика говорить таке:

загальна популяція: 0,2 % (2 з тисячі)
дитина матері з DM1: 5% (Кожна 20. дитина)
дитина батька з DM1: 7% (Приблизно кожна 14. дитина)
дитина двох батьків із DM1: (30%, тобто шанс в одну третину)
брат або сестра з DM1: 5% (Кожна 20. дитина)
однояйцевий близнюк: 40%

Зі статистичного та епідеміологічного погляду важливі два показники: захворюваність і поширеність.

Захворюваність — це показник кількості нових випадків захворювання за певний проміжок часу, зазвичай за рік.

Поширеність — це показник загальної кількості хворих на певній території.

У Чеській Республіці ці дані збирає Інститут медичної інформації та статистики ЧР. Зібрані дані свідчать про однозначну тенденцію до збільшення кількості хворих.

Що стосується DM1 у нас, то захворюваність сягає піку у віці від 13 до 15 років і становить приблизно 25 на 100000 жителів. Тобто кожен 4000-й. Відмінності мають і регіональний характер: тоді як Фінляндія лідирує з 28,6 на 100000 жителів, у Данії це, наприклад, лише 14, а в Японії — 0,8.

Що стосується дітей, то 2. дитяча клініка Карлового університету, 2. медичного факультету та університетської лікарні в Мотолі веде Чеський реєстр дітей із діабетом. Цей реєстр засновано в 1989 році, він містить дані про дітей віком 0 - 14 повних років, які опрацьовують у межах європейського дослідження EURODIAB.

Нині в ЧР DM1 трапляється у 0,1-0,2% дітей — отже, шанс становить 1:500-1000.

Ще один дуже непопулярний статистичний показник, який наводять медичні книжки, на відміну від книжок для пацієнтів, — це летальність, або смертність.

Смертність при DM1 значно вища, ніж у решти населення. Зі статистики випливає, що середня тривалість виживання після встановлення діагнозу становить 36 років, а середній вік пацієнта — 49. Причиною є передусім супутні ускладнення. У молодих людей, які хворіють на діабет понад 20 років, це насамперед діабетична нефропатія, а в людей віком понад 40 років — смерть із серцево-судинних причин.

Звісно, статистика охоплює й пацієнтів, яких багато років тому лікували ще досить допотопними (із сьогоднішнього погляду) методами: замість глюкометрів мочилися над пальником тощо. Окрема історія — пацієнти, які відмовляються від лікування і ходять по колу між відмовою від інсуліну, кетоацидозом та перебуванням у лікарні. Коли Сарінка лежала в лікарні після виявлення хвороби, ми мали честь зустріти таких упертих, як віслюки, пацієнтів-підлітків, які вночі ходили ласувати солодким чаєм. Тож і ці самогубці потрапляють до статистики, і досі діє правило: що краща компенсація, то довше життя і менше ускладнень.

Останнє, про що я мав би поговорити в цьому розділі, — це так звана Сент-Вінсентська декларація. Оскільки діабет (усіх типів) належить до найпоширеніших хронічних захворювань як у дитячому, так і в дорослому віці, Всесвітня організація охорони здоров’я разом із Міжнародною діабетичною федерацією організувала в 1989 році в італійському Сент-Вінсенті конференцію з проблем діабету. Представники лікарів, науковців і політиків погодили низку цілей, які мали б спонукати уряди країн створювати умови для поліпшення якості життя пацієнтів із діабетом, для навчання пацієнтів і лікарів (адже хвороба, по суті, впливає на всі інші галузі медицини). Відтоді підхід до пацієнтів змінився, і помітно, що головний акцент роблять саме на навчанні. Що взяв із такої декларації наш уряд і як він створює умови для хворих, напишу вже наступного разу в розділі про те, як нас відвідала Кістлява.

Продовження, як завжди, у понеділок, о 16:35.

Це писав RIK у часи створення початкового блогу, не вся інформація витримує порівняння із сучасними знаннями.