Лечо здається чимось, що всі знають і що легко недооцінити. Легко сказати: це несмачна їжа, зомбі соцтабору. Але якщо дотриматися кількох простих правил, це майже гурманська страва. Отже, що головне?

1. якісна, але справді якісна ковбаса
2. капія. Можна додати й звичайний солодкий перець, але без капії ніяк.

Закину сюди весь рецепт, точніше, сьогодні дві версії.

Оскільки в лісі пощастило, перша версія — із сироїжками, мухомором червоніючим, гливою легеневою та свіжими помідорами чері. Друга версія — із сірчаним трутовиком, польовиком, консервованими помідорами від моєї мами та перчиком чилі.

Нам потрібна сковорода, вок або каструля, ріпакова олія або смалець, цибуля, нарізана соломкою (розрізаємо цибулину навпіл, кожну половинку кладемо пласким боком донизу й знову розрізаємо навпіл, а тоді нарізаємо скибочками. Гарний прийом — зробити два надрізи біля округлого краю, а потім повернути її та різати з іншого боку, тоді під кінець вона не розвалюватиметься). Обсмажуємо цибулю до прозорості й додаємо гриби, нарізані скибочками або шматочками, а якщо хочемо гострого, то й перчик чилі. Смажимо, доки гриби та цибуля не стануть золотистими, додаємо кмин (цілий або цілий разом із подрібненим, точно не мелений).

Додаємо ковбасу, найкраще словацьку або моравську домашнього приготування. Смажимо далі, доки вона не підрум’яниться. Додаємо часник, з якого ми видалили паросток, і капію, нарізану соломкою, за бажанням ще й інший солодкий перець, солимо. Смажимо далі, доки перець не обсмажиться. Додаємо помідори, яйця та приправляємо свіжомеленим чорним перцем. Перемішуємо, доки яйця не приготуються, наприкінці вмішуємо зелень: петрушку, любисток або, наприклад, перо молодої цибулі.

Смачного.