Що нам знадобиться для цієї смакоти на 6-8 людей?
100г вершкового масла
2 цибулини
2,5 столової ложки борошна
3 жмені сушених білих грибів
3 картоплини
1,5 л курячого бульйону
375 мл вершків (>30%)
лавровий лист, духмяний перець, сіль, цукор-пісок, оцет
3 жмені свіжого кропу
Ставимо вершкове масло розтоплюватися в каструльці. Не вмикаємо конфорку на максимум, не хочемо його перепалити ...
Чистимо дві цибулинки. Беремо свіжу або цілком можемо взяти й білу цибулю. Її роль у супі — віддати свій смак і сік борошняній засмажці та супу, після проціджування вона вже не братиме в ньому активної участі.
Нарізаємо цибулю і ...
... чекаємо, поки розтопиться хоча б половина масла ...
... а тоді додаємо цибульку. Як і раніше, не вмикаємо конфорку на повну, цибулю теж не хочемо засмажити до темного кольору, нам потрібно лише злегка її спасерувати.
Замочуємо білі гриби у воді.
Насипаємо борошно в ситечко ...
Щойно цибуля злегка спасерується,
... поступово просіюємо борошно й вмішуємо вінчиком. Якщо маємо тефлонову каструльку, обзаводимося вінчиком із силіконовим покриттям.
Готуємо світлу борошняну засмажку, яку не хочемо довго смажити. Навпаки, щойно вона загусне, ...
... починаємо невеликими порціями й поволі вмішувати бульйон. Ідеально, якщо бульйон теплий. Інтенсивно перемішуємо вінчиком. Це ключова частина гри: якщо тут не поспішатимемо, досягнемо тієї чудової кремовості та гладкості всього супу.
Щойно досягнемо такого співвідношення, коли суп почне, так би мовити, пити, можемо швидше доливати бульйон. Але й далі інтенсивно перемішуємо вінчиком.
Так-так, продовжуємо ...
Так, бульйон уже весь усередині, усе стало рідшим, але бульйон вмішаний. Тепер можемо додати два-три лаврові листки та 4 горошини духмяного перцю. (Можливий і варіант без цих прянощів)
Тепер настає етап повільного варіння. Щоб борошно гарно поєдналося із супом, потрібно дати йому щонайменше годину мліти, повільно варитися, час від часу перемішуючи вінчиком. Це друга ключова частина. Якщо тут поспішимо, позбавимо себе десятків відсотків чудовості результату. Адже різницю між тим, щоб приготувати щось просто добре і щось фантастичне, зазвичай створюють не якісь чари та криваві трюки, а лише кілька дрібниць у всьому рецепті, які інакше так і кортить, так би мовити, проїбати та спростити. Але саме в них часто й криється та магія. Так само і в багатьох наших рецептах, опублікованих тут. Спробуймо хоча б раз зробити все як слід, а тоді вирішимо, чи воно того варте.
Потім проціджуємо суп крізь дрібне сито, хочемо залишити тільки гарну ніжну гладеньку рідину, усі твердіші частинки мають піти геть.
Картоплю нарізаємо невеликими й за можливості однаковими за розміром шматочками (приблизно з ребром 2 см).
Гриби відціджуємо й промиваємо, воду з них виливаємо, вона надто забарвила б наш суп.
Картоплю та гриби додаємо в суп і даємо повільно варитися, доки картопля не буде майже готовою. Не варимо її до повної м'якості, бо попереду ще трохи варіння й ми б її розварили. А нам це зовсім не потрібно.
Поки вариться картопля, можемо зварити перепелині яйця. Якщо не хочемо додавати в суп варені, можемо також обрати варіант із яйцями пашот, тобто звареними без шкаралупи, як кому до вподоби.
Щойно суп готовий, настає третій найважливіший етап. Приправляння. Спершу додаємо винний оцет, можемо особливо не шкодувати. Чекаємо кілька хвилин, поки вивітриться найрізкіший оцтовий дух, завдяки цьому вершки згодом не згорнуться. Приправляємо сіллю, цукром або ще оцтом до смаку. В ідеалі маємо відчувати кислий смак, який на язиці переходить у солодкавий післясмак. Лише коли суп уже приправлений, а найрізкіший оцтовий дух виварився, знову беремо вінчик і починаємо тоненькою цівкою вмішувати вершки.
Інтенсивно перемішуємо, доки не додамо їх усі. Якщо ми не поспішали на попередніх ключових етапах, суп набуде дивовижної гладенької кремовості.
Тепер маємо останню нагоду скуштувати й за потреби ще підсолити або підсолодити, оцту на цьому етапі вже не додаємо, краще було дати його більше раніше. Потім мусимо дати вершкам коротко прокипіти.
Готуємо свіжий кріп, відділяємо від стебел і нарізаємо ...
... і додаємо в суп. Увага, тепер він уже не повинен кипіти, якщо підігріватимемо, припиняємо нагрівання безпосередньо перед закипанням, інакше повністю знищимо кріп та його смак.
Тож лише перемішуємо й в ідеалі відразу подаємо.
У тарілку додаємо розрізане навпіл перепелине яєчко.
Хоча багато хто з нас, можливо, звик до зовсім іншої кулайди, спробуймо колись цю, я впевнений, що вона нам засмакує.
Смачного.
Це писав RIK у ті часи, коли ще тільки вчився готувати, не вся інформація витримує порівняння із сучасними знаннями.