Як виглядає

Плодові тіла зазвичай мають розмір 3–10 см, іноді й більше. Спочатку плодове тіло буває чашоподібним, поступово нерівномірно вигинається й нагадує мушлю або людське вухо. До деревини прикріплюється вузькою частиною; виразної ніжки зазвичай немає.

Забарвлення від коричневого до червонувато-коричневого. Зовнішній бік тонкоповстистий, внутрішній — гладенький або з жилкуватими зморшками. Саме на внутрішній поверхні міститься спороносний шар. Споровий порошок білий і може злегка припорошувати поверхню.

У вологому стані м’якуш пружний, хрящувато-драглистий. У сухому стані плодове тіло зморщується, темніє, твердне й стає крихким. Запах і смак дуже слабко виражені.

(Джерело: Чеське мікологічне товариство — атлас грибів)

Де й коли росте

У нас вона дуже характерна для бузини чорної, проте не пов’язана винятково з нею. Росте також на деревині інших листяних дерев, наприклад бука, ясена або клена. Її можна знайти на відмерлих гілках і стовбурах.

Плодові тіла можуть з’являтися протягом усього року. Важлива наявність води: особливо помітними вони бувають після рясніших дощів. Чеський фаховий огляд на BOTANY.cz вказує, що найчастіше гриб трапляється від березня до листопада, водночас нагадуючи про можливість зимових знахідок.

Отже, це не суто зимовий гриб. Узимку ми лише часто помічаємо його виразніше, бо інших помітних грибів менше.

(Джерело: BOTANY.cz — Věra Svobodová)

Що робить із деревиною

Аурикулярії — не просто окраса гілок. Вони використовують їхню органічну речовину й беруть участь у розкладанні деревини. Наукова праця Jiří Kout і Fang Wu характеризує рід Auricularia як збудника білої гнилі; для деяких представників допускає також слабкий паразитизм.

Біла гниль пов’язана зі здатністю розкладати також лігнін, одну з основних складових деревини. Те, що ми бачимо як «вухо», — це плодове тіло для розмноження; сама грибниця міститься всередині субстрату.

(Джерело: Kout і Wu, Forests, 2022)

Гриб, який після дощу знову м’якшає

Особлива здатність Юдиного вуха — суттєво змінюватися під час висихання й повторного зволоження. Сухе, тверде плодове тіло після поглинання води може знову набути пружної драглистої консистенції.

Це не завжди лише механічне набухання мертвої тканини. Наукова стаття 2006 року описує використання висушених плодових тіл, визначених як Auricularia auricula-judae, під час викладання мікології: після регідратації вони можуть знову вистрілювати спори.

Водночас автори рекомендують заздалегідь перевірити життєздатність конкретного матеріалу. Тому не можна стверджувати, що оживе кожне старе плодове тіло або висушений нагріванням гриб із магазину.

(Джерело: Weber і Webster, Mycologist, 2006)

Чи це той самий «чорний гриб», що й в азійській кухні?

Часто йдеться про близького родича, а не про той самий вид.

Протягом багатьох років під назвою Auricularia auricula-judae разом наводили європейські й азійські аурикулярії. Однак Wu та співавтори у 2014 році порівняли морфологію й генетичні ознаки 33 природних зборів і десяти культивованих зразків. Вони показали, що важливий китайський культивований гриб, відомий як heimuer, відрізняється від європейського Юдиного вуха. Його описали як окремий вид Auricularia heimuer.

(Джерело: Wu та ін., Phytotaxa, 2014)

Ситуація ще різноманітніша: у вирощуванні й торгівлі трапляються й інші види, наприклад Auricularia cornea. Тому самі по собі назви «wood ear», «mu-err» чи «чорний гриб» не визначають точного біологічного виду. Різноманіття роду підтверджує масштабне морфологічне й генетичне дослідження 2021 року.

(Джерело: Wu та ін., Глобальне різноманіття й оновлена філогенія Auricularia, 2021)

Отже, точне формулювання для чеської статті таке: наше Юдине вухо належить до того самого роду, що й відомі азійські культивовані «чорні гриби», але це не обов’язково той самий вид.

Чому її цінують у кухні

Юдине вухо не вирізняється виразним грибним ароматом. Його цінують насамперед за особливу хрящувату консистенцію. Чеське мікологічне товариство описує його як їстівний гриб зі специфічним кулінарним застосуванням.

(Джерело: Чеське мікологічне товариство — використання в кухні)

Як її вирощують удома

Чеський постачальник посівного міцелію Mykosan описує вирощування на гілках чи колодках листяних дерев, а також на дрібнішому рослинному субстраті.

Серед порід дерев рекомендує, наприклад, бузину, вільху, березу, ясен, клен або бук. Посівний міцелій закладають у надрізи чи між розколотими частинами деревини. Важливий захист від висихання.

Для цього посівного міцелію інструкція вказує:

- обростання деревини приблизно за 20–25 °C;
- орієнтовний час обростання 2–3 місяці, залежно від умов;
- подальше плодоношення у вологому й затіненому місці за 12–20 °C;
- можливість повторного плодоношення на деревині протягом кількох років.

Це практична рекомендація виробника для його посівного міцелію. Сама назва в інструкції не доводить, що культивований штам був генетично підтверджений як європейська Auricularia auricula-judae.

(Джерело: Mykosan — інструкція з вирощування)

Як азійські аурикулярії вирощують у більших масштабах

Для інтенсивного вирощування Auricularia heimuer використовують також пакети із субстратом на основі тирси, доповненим іншими поживними речовинами. Після термічної обробки й інокуляції відбувається обростання грибницею, а потім створюють контрольовані умови для утворення плодових тіл.

Наприклад, у дослідженні зі штамом CCMJ 1252 використовували субстрат із 82 % тирси, 12 % висівок і невеликими добавками соєвого та кукурудзяного борошна й мінеральних компонентів. Пакети залишали обростати за 25 °C.

Це приклад конкретної дослідницької методики, а не універсальний рецепт для всіх аурикулярій. До того ж ця сама праця показала, що на результат вирощування впливає і світло.

(Джерело: Qiu та ін., Cells, рік видання 2023)

Перевірені цікаві факти й дива

1. Навіть у Чехії серед знайомих «вух» ховався новий вид

Jiří Kout і Fang Wu у 2022 році описали вид Auricularia cerrina на основі зборів із Чеської Республіки, а саме з деревини дуба австрійського.

Від звичайного Юдиного вуха він відрізняється поєднанням ознак: чорнуватими свіжими плодовими тілами, наявністю особливого внутрішнього шару, який називають medulla, і меншими спорами. Відмінність підтвердило також порівняння ДНК.

Це гарне свідчення того, що навіть серед нібито добре відомих чеських грибів ми досі знаходимо непомічене різноманіття.

(Джерело: Kout і Wu, опис Auricularia cerrina, 2022)

2. Вистрілює спори за допомогою поверхневого натягу води

В аурикулярії, яку досліджували під історичною назвою Auricularia auricula, вдалося зафіксувати викидання спор високошвидкісною камерою.

Механізм використовує злиття крихітної краплі Буллера з рідиною на поверхні спори. Вивільнена енергія поверхневого натягу викидає спору. У дослідженні використовували знімання зі швидкістю до 100 000 кадрів за секунду й описали початкове прискорення, що перевищувало земне прискорення вільного падіння більш ніж у десять тисяч разів.

Проте це не постріл на велику відстань: у такому мікроскопічному масштабі опір повітря дуже швидко гальмує спору.

Первісну назву матеріалу тут зберігаємо відповідно до авторів; без нової таксономічної перевірки не зараховуємо його автоматично до європейського виду в сучасному вузькому розумінні.

(Джерело: Pringle та ін., Зафіксований запуск балістоспори, 2005)

3. На темне забарвлення азійського «чорного гриба» впливає освітлення

В експерименті з Auricularia heimuer порівнювали чотири рівні інтенсивності світла. За вищої інтенсивності плодові тіла темнішали й містили більше меланіну. Водночас дослідники відстежували зміни активності генів, пов’язаних зі сприйняттям світла й утворенням пігменту.

Отже, колір — не просто незмінна властивість, пов’язана з назвою чи сортом: у досліджуваного штаму на нього суттєво вплинули умови росту.

(Джерело: Qiu та ін., дослідження впливу світла на утворення меланіну)

4. Бувають і майже білі «вуха»

Чеське мікологічне товариство наводить рідкісну білу форму під назвою Auricularia auricula-judae var. lactea. Отже, звичайне коричневе забарвлення — не єдиний вигляд, який література описує для цієї групи.

(Джерело: Чеське мікологічне товариство — біла форма)

5. Історія про Юду — це фольклор, а не підтверджена подія

Традиційне пояснення пов’язує назву гриба з легендою, за якою Юда повісився на бузині. Вухоподібні плодові тіла на бузиновій деревині згодом стали частиною цієї оповіді.

Однак історичне дослідження назв показує, що походження й зміни європейських найменувань складніші, ніж можна припустити з простої легенди. Тому в популяризаційному тексті правильно писати «за поширеною легендою», а не подавати цю оповідь як історичний факт.

(Джерело: Чиє вухо? — історичний і номенклатурний аналіз, 2023/2024)

6. Її наукова назва має довгу історію

Аналіз первісних публікацій нагадує про назву Ліннея Tremella auricula з 1753 року, назву Бюлльяра Tremella auricula-judae з 1789 року та перенесення до роду Auricularia Келе у 1886 році.

Тож коли в старій книжці ми натрапляємо, наприклад, на назву Hirneola auricula-judae, це не обов’язково інший гриб. Часто ми лише простежуємо історію його класифікації.

(Джерело: Історія наукової назви)
(Джерело: Чеське мікологічне товариство — огляд синонімів)

У фаховій інформації про аурикулярії важливо стежити, який саме вид насправді досліджували автори. Особливо в давніших азійських працях назву Auricularia auricula-judae вживали в ширшому значенні. Тому їхні результати щодо вирощування або біохімії не можна без перевірки приписувати нашому європейському Юдиному вуху.