Натисніть, щоб прочитати першу частину історії
Натисніть, щоб прочитати другу частину історії
Натисніть, щоб прочитати третю частину історії
Натисніть, щоб прочитати четверту частину історії
Натисніть, щоб прочитати п’яту частину історії
Після повернення з лікарні ми із Сарінкою намагалися дотримуватися розпорядку дня та доз інсуліну, визначених у лікарні. Самі змінювати дози ми не наважувалися й помітили, що глікемія Сари гойдається, мов на гойдалці. Гіпоглікемію змінювала гіперглікемія, а найбільшою проблемою було пояснити цьому трирічному створінню, що їсти треба саме о цій годині й саме цю їжу. Усе ж вона звикла до певних поблажок, і через попередній стан здоров’я також звикла, що іноді може виплакати собі зміну меню. Та під час компенсації діабету це вже не так просто. Зокрема, не можна їсти тоді, коли не належить, якщо цукор у нормі. Та й приготування відповідної страви з правильною кількістю вуглеводів забирало в нас чимало сил і часу. А коли вже ввели інсулін, дитина мусить це з’їсти, хоче вона того чи ні, і бажано раніше, ніж інсулін спричинить надто сильне падіння глікемії. У перші дні це було справді складно.
Зроблю відступ в історії та поясню ще одну важливу річ: що таке гіпоглікемія та гіперглікемія. У четвертій частині ми вже говорили, що нормальна глікемія (тобто кількість глюкози в крові) коливається між 3,5 та 6,4 ммоль/л.
Якщо кількість цукру перевищує граничне значення, йдеться про гіперглікемію. У здорової людини це було б значення понад 6,4 ммоль/л натщесерце, у людини з діабетом це значення може бути дещо вищим. У маленьких дітей із ЦД1 лікарі допускають значення до 10 ммоль/л, оскільки більше побоюються гіпоглікемії, а за даними досліджень таке значення в цьому віці не настільки шкодить. Ну, у будь-якому разі показники нижче 8 набагато сприятливіші.
Гіперглікемія сама по собі не становить безпосередньої загрози життю людини, але має довготривалі негативні наслідки. Першими під удар потрапляють нирки, адже коли глікемія перевищує так званий нирковий поріг (його значення індивідуальне, але його вказують саме як 10 ммоль/л), нирки починають виводити глюкозу із сечею. За тривалої гіперглікемії може розвинутися так звана діабетична нефропатія — по суті, пошкодження судин у нирках, яке призводить до поступової втрати функції нирок. У крайньому разі потрібна пересадка нирок або регулярний діаліз.
Гіперглікемія негативно впливає й на інші судини, власне, на всі судини, але до інших частих ускладнень діабету, пов’язаних із гіперглікемією, належать передусім діабетична ретинопатія — так само пошкоджуються дрібні судини, які живлять сітківку ока, виникають сліпі плями, а згодом загрожує сліпота, діабетична нейропатія — порушення функцій вегетативних або сенсорних нервів, діабетична макроангіопатія (пошкодження великих судин) і синдром діабетичної стопи (що в крайньому разі призводить навіть до ампутації). Відомим проявом гіперглікемії, звісно, є також повільне загоєння можливих поранень, теж пов’язане із впливом високого рівня глюкози на судини.
Натомість нестачу глюкози в крові ми називаємо гіпоглікемією. Зазвичай ідеться про значення нижче 3,3 ммоль/л. Від гострої нестачі глюкози страждає насамперед нервова система, тобто мозок, який не здатний отримувати енергію з жодних альтернативних джерел. Легша гіпоглікемія зазвичай супроводжується певними симптомами, які, втім, дуже індивідуальні. Це можуть бути зниження розумової працездатності, слабкість, головний біль, холодний піт, відчуття дуже сильного голоду, порушення дрібної моторики, дратівливість тощо. Якщо глікемія падає ще сильніше, загрожує втрата свідомості, а без допомоги іншої людини, звісно, загрожує смерть.
Допомогою іншої людини в разі коми може бути ін’єкція глюкагону безпосередньо в м’яз, яка дуже швидко спричиняє вивільнення глюкози з глікогену в печінці. Водночас потрібно викликати швидку допомогу, яка введе глюкозу внутрішньовенно. Поширеною помилкою необізнаних людей може бути ін’єкція інсуліну — адже така людина може знати, що хворий коле собі інсулін, — і така допомога з добрими намірами цілком імовірно може закінчитися смертю.
За тривалої гіпоглікемічної коми може виникнути набряк мозку або інші наслідки для нервової системи. Коротко кажучи, надто часто впадати в гіпоглікемічну кому — не дуже добре. Пацієнтам, які мають водійське посвідчення, у разі повторних ком загрожує його вилучення за рекомендацією лікаря, який їх лікує.
У людини з діабетом гіпоглікемія може виникнути через дозу інсуліну, завелику щодо кількості спожитих вуглеводів, через значне фізичне навантаження або через алкоголь.
Принцип лікування ЦД1, як ми вже говорили, полягає в тому, щоб утримувати глікемію якомога ближче до глікемії здорової людини. Тож ми вводимо інсулін і намагаємося споживати лише відповідну цьому інсуліну кількість вуглеводів. Однак на рівень глюкози впливає ще багато інших чинників. По-перше, це речовини, що протидіють інсуліну, як ми вже говорили, це глюкагон, кортизол, адреналін, гормон росту та інші, але цукор витрачається також, наприклад, під час фізичної праці, руху тощо, а підвищення глікемії спричиняють, навпаки, наприклад, хвороба, гарячка тощо. Алкоголь — цілком окрема тема, і їй ми присвятимо окрему розмову.
Отже, намагаючись правильно компенсувати діабет, ми прагнемо якомога суворіше добирати дозу інсуліну, але тоді якраз може загрожувати гіпоглікемія. Деякі люди чутливі до гіпоглікемії й легко розуміють, що треба поїсти, а от із трирічною дівчинкою складніше. На щастя, за ті три чверті року своєї хвороби Сарінка вже навчилася розпізнавати, що відбувається, і в дев’яноста відсотках випадків сама повідомляє, що голодна.
Бувають винятки, коли вона надто захоплена якимось приємним заняттям (грою з братами й сестрами, грою на комп’ютері, казкою по телевізору) й не збирається нічого повідомляти. Тоді зрідка траплялося, що глікемія падала аж до значення, за якого підручники описують типову кому, але Сара досі, на щастя, не виявляла жодних ознак того, що помирає чи непритомніє. Перша допомога при гіпоглікемії — це глюкоза або інший якомога простіший цукор, який можна якомога швидше ввести в організм. Найдоступніший і найшвидший шлях до підвищення глікемії — цукор, розчинений у напої. Тож саме ті речі, яких людині з діабетом за звичайних обставин не можна, можна використати в таких випадках значної гіпоглікемії. Солодкі напої, сік (пацієнт із ЦД1 повинен завжди носити із собою пакетик соку для першої допомоги), за потреби цукерки Lipo, а при менш серйозній гіпоглікемії — трохи шоколаду чи інших солодощів. Звісно, треба не перестаратися.
Крім того, під час гіпоглікемії організм активує саме адреналін, глюкагон тощо й намагається вивільнити з глікогену в печінці запас глюкози, тож згодом можна очікувати, навпаки, гіперглікемію ...
Саме таке відбувалося з нами після повернення з лікарні, і пані лікарка одразу пояснила нам, як воно все влаштовано. Але про це вже наступного разу.
(продовження наступного разу, знову в понеділок о 16:35)
Це RIK писав за часів створення початкового блогу, не вся інформація витримує порівняння із сучасними знаннями.