Coolajda, один із моїх най-найулюбленіших супів, у цій версії від Їрки Штіфта, яку він, мабуть, перейняв у Зденека Поглрайха, коли той був його шефом в Alcron. Початок — це, власне, velouté, а для правильної кремовості треба досить довго проварювати цю основу з лавровим листом і духмяним перцем, хоча б 20 хв, але ж ви знаєте Мерліна, він би сказав Немо: іноді не завадить повільно проварювати й 40 хв, правда?
Потім цибульку разом зі спеціями відціджують і додають до супу картоплю та гриби. Сьогоднішня версія — з лисичками, я варив їх окремо, боявся, щоб після додавання оцту не стали гіркими. Але їхній відвар я уварив і додав пізніше. Коли картопля вже саме така, як треба, додають оцет, і далеко не лише столову ложку. Оцтом ви зупините варіння картоплі. Не додавайте оцет, якщо картопля ще не зварилася, бо тоді вона вже ніколи не зм’якне й залишиться сирою.
Оцет урівноважують цукром. Щоб смак був правильний, потрібно справді достатньо оцту й достатньо цукру. І також достатньо солі. Увесь сенс цього супу — у балансі солодкого, кислого й солоного, подібно до тайської кухні.
Оцет треба виварити, лише тоді можна додавати вершки, інакше вони можуть згорнутися. Постійно куштуйте, смак має бути кислуватий, вершково-шовковистий, що переходить у солодкуватий.
Коли все готово, тільки після вимкнення плити додайте нарізаний свіжий кріп, багато кропу, кілька гілочок можете залишити для прикрашання.
Ще сюди належить яєчко, чи то пашот, чи з м’яким жовтком, але точно не таке overcooked, як моє сьогодні ... просто забагато роботи, замало рук, та й голова вже повільно працює. Про свіжомелений чорний перець, мабуть, і нагадувати не треба. Ну то нехай у вас усе летить.