Розбираємо курочку на частини

Ми закуповуємося в Makro (просимо не сприймати це як продакт-плейсмент), і просто тому, що одна з небагатьох речей, які в Makro вигідно купувати, — це м’ясо. Таку курочку там можна дістати за значно приємніші грошики, ніж в Interspar, Albert, Tesco, Kaufland чи в більшості м’ясників. Звісно, справжній гурман наполягатиме, що найкраще замовити доставку курочки кукурудзяної відгодівлі з батьківщини свійської птиці — Франції, але ми все ще говоримо про родинне готування, а за якимось справжнім вишукуванням підемо до визнаних майстрів.

Таку цілу курочку можна придбати за безцінь і використати повністю. Спершу треба розібрати її на частини, що ми й спробуємо задокументувати в наступній фотосерії. Якщо робимо це вперше, мабуть, витратимо на кілька хвилин більше, але людина — істота, яка вміє вчитися. Невдовзі наб’ємо руку й свою десяту курочку вже напевно розберемо за хвилину.

Мал. 1: Курочку ретельно промиваємо й кладемо спинкою на дошку.

Мал. 2: Першими відрізаємо ніжки. Піднімаємо стегно й ведемо розріз уздовж грудки до кульшового суглоба.

Мал. 3: Вивертаємо суглоб, підрізаємо його й ведемо розріз далі вздовж дупки назад.

Мал. 4: Тепер беремося за крильця. Ми воліємо відрізати все крило від самого плеча, а грудки повністю звільнити від кісток; інший варіант — залишити плече разом із грудкою, а крило відрізати в лікті. Розріз ведемо, як і біля ніжки, знизу, піднімаємо крило й вивертаємо його в суглобі ...

Мал. 5: ... і відрізаємо

Мал. 6: Коли обидві ніжки й крила вже відрізані, наша наступна ціль — грудки. Спершу стягуємо шкіру ...

Мал. 7: угору до шиї, знімаючи її з грудок.

Мал. 8: Потім ведемо розріз якомога ближче вздовж грудної кістки (точніше, грудного хряща у випадку птиці) і пильнуємо, щоб на каркасі залишилося якомога менше м’яса.

Мал. 9: Прорізаємо вниз до кінчика грудки й відділяємо її від очеревини.

Мал. 10: Відділяємо грудку від останніх вільних ребер і обережно продовжуємо розріз угору.

Мал. 11: Насамкінець обережно відрізаємо верхню частину.

Мал. 12: На завершення прибираємо можливий жир по краях і пильнуємо, чи немає залишків ключиці, які так часто знаходимо в машинно розібраних курях, що продаються на запчастини в пінополістирольних лоточках.

Мал. 13: Для перфекціоністів можна ще зрізати по дві квасолинки м’яса, сховані біля хребта в поперековій і грудній частинах, вони дуже смачні, але м’яса там зовсім мало. Тож коли курей більше, можемо приберегти їх на якусь смакотку зі шматочків курятини або на м’ясний фарш, а коли розбираємо лише одну курочку, пожертвуємо ними заради кращого бульйону.

Мал. 14: Отже, що нам залишилося від курочки: 2 ніжки, 2 крила, 2 грудки, трошки м’ясця й каркас. Усе це за кілька копійок і трохи часу. А як домашнє завдання порахуємо, скільки заплатили б за ці запчастини, запаковані окремо.

Отже, курочку ми використали повністю й тим самим заощадили гроші в домашній скарбничці. Після розбирання нам залишилися гарні чистенькі грудки, два стегенця, два крила, а якщо ми перфекціоністи, то ще й кілька шматочків м’яса зі спинки, а також решта каркаса. М’ясце можемо запхати в морозилку, а каркас використаємо на чудовий домашній курячий бульйон, який є основою безлічі соусів, супів та іншої смакоти й повністю замінить усі гидкі кубики maggi та подібну бридоту. Відколи ми навчилися так робити, у нас удома майже постійно булькає в каструлі бульйон, і ми вже навіть не уявляємо, як готувати без нього.

Бульйон, звісно, можна готувати й з будь-якого іншого м’яса, про окремі варіанти поговоримо в наступних частинах. А тепер продовжмо готувати курячий бульйон. Для нього можемо взяти не лише каркас, а й будь-які інші залишки м’яса та кісток, зовсім не боїмося використовувати, наприклад, і обгризені кістки з тарілки після запеченої курочки чи іншого м’яса.

КУРЯЧИЙ БУЛЬЙОН

Беремо достатньо велику жаровню або каструлю, у яку кладемо курячі кістки, каркаси чи інший матеріал. Додаємо почищені нарізані овочі: одну петрушку середнього розміру (корінь), морквину, невелику кореневу селеру, 2 стебла селери, чверть порею й помідор. Одну середню цибулину ріжемо на вісім частин разом із лушпинням, лушпиння надасть бульйону гарного кольору. Часник — теж можна з лушпинням. Якщо маємо лише китайський, використовуємо цілу головку, розрізавши її навпіл, якщо маємо чеський часник, вистачить 2-3 зубчиків. Щодо зелені: ми купуємо коренеплоди на фермерському ринку й зелень петрушки та селери використовуємо саме для бульйонів, а в петрушки ще окремо відбираємо гарні листочки — і гайда їх у морозилку.

Жаровню ставимо запікатися в духовку, рекомендуємо приблизно 150°C на 45 - 60 хв. Якщо використовуємо залишки соку після запікання та вже запеченої курки (кістки), тоді натомість поставили б на 15 хв. на плиту. Мета — щоб кістки, м’ясо й овочі під час запікання віддали смак. Як каже наш улюбленець пан Pohlreich (далі — Zdeněček), колір = смак. Це, звісно, не означає, що ми влаштуємо якусь кремацію, підрум’янити до коричневого цілком достатньо.

Потім жаровню / каструлю ставимо на плиту, заливаємо холодною водою й додаємо прянощі (на велику жаровню, див. зображення (приблизно 3л води), ми використовуємо 2-3 лаврові листки, 3 горошини духмяного перцю, 10 горошин чорного перцю й 3-5 стебел свіжого чебрецю (або замороженого) — НІКОЛИ, справді НІКОЛИ не кладемо туди сушений із пакетика. Якщо немає свіжого, заб’ємо на чебрець, ні хріна від того не станеться. Зелень петрушки й селери теж кладемо в цей момент.

Настає тривалий процес так званого томління бульйону. Так називається процес, коли під казаном гріємо зовсім легенько, тож із глибини жаровні час від часу на поверхню проривається велика бульбашка. Просто слабкий вогонь і велике терпіння. Протягом перших пів годинки — годинки треба пильнувати й ополоником чи іншим дієвим інструментом знімати з поверхні піну зі згорнутого білка й жиру. У такому бульйоні може залишитися трохи жиру — жир є носієм смаку, але що менше, то краще, і вже точно ми не уявляємо собі бульйон як гуляшевий суп з обіднього меню в U Reinerů (хто знає, той знає, решта не переймайтеся).

Коли піна вже більше не утворюється, треба запастися терпінням і варити бульйон в ідеалі 3-4 години, але можна й усі 10. Час від часу перевіряти й зазвичай доливати воду, бо вона, звісно, поступово випаровується. Щоб пришвидшити справу, можна скористатися скороваркою, але там важче встежити за повільним кипінням, та й узагалі це якось по-жлобськи.

Коли бульйон готовий, треба його ретельно процідити. Тепер маємо ще можливість перелити готовий бульйон у чисту каструлю й поставити на плиту уварюватися — випарити, наприклад, половину води. Так бульйон стане густішим і ми отримаємо такий собі концентрат. Улюблений спосіб використання — після охолодження перелити його в пакетики для льоду й заморозити домашні «кубики maggi» або просто залишити в холодильнику, після охолодження він, залежно від кількості колагену, перетвориться на желе, тобто стане таким собі мармеладиком — у такому вигляді його без проблем можна залишити в холодильнику хоч на тиждень і використовувати за потреби. Але іноді непогано заморозити й відразу неуварений бульйон для приготування супів тощо. Ми користуємося всіма трьома варіантами, залежно від потреби.

Наша маленька Sárinka (http://kaba.blog.idnes.cz/c/48175/Diagnoza-DM1-1-cast-aneb-jak-prisla-na-triletou-Saru-cukrovka.html), крім того, що любить допомагати на кухні, любить і бульйони самі по собі. Завше хоче скуштувати, а потім — щоб налили в мисочку, і їсть ту смакоту ложечкою. А це ще зачекаймо, поки дійдемо до якогось розділу з кус-кусом ...

Ось і вся перша частина R.A.G. — Аматорська гастрономія RIK — і ми вже чекаємо на наступні частини, завтра приготуємо таку скромну вечерю — кускус, а відразу після того, у синочка іменини, які разом із ним святкують усі терористи з рушником на голові, й ми пектимемо йому німецький "Kuchen". Тож є на що чекати.

P.S. Інші фотографії додамо, коли бульйон буде готовий ... усе-таки це трохи часу займає.

Це RIK писав тоді, коли тільки вчився готувати, не всі відомості витримують порівняння із сучасними знаннями.