Із закордонних кухонь найбільше люблю тайську. А їхні супи просто чудові. Серед них першість тримає Tom Kha Gai (щоправда, у цьому випадку з індички, тож, мабуть, це мало б бути Tom Kha Nua Kai.
Tom означає варити, у переносному значенні вживається на позначення супу, Kha — це галангал, а Kai — курятина, Nua Kai — індичатина.
Смак супу надають основні інгредієнти, які зрештою не їдять, але тайці залишають їх у супі — галангал, лемонграс і листя кафрського (або також макрутського) лайма. Цікаво, що в чеській гастрономії заведено не подавати на тарілці те, чого не їдять (лавровий лист, горошини духмяного перцю тощо), а в Таїланді їх, навпаки, залишають, щоб вони й далі віддавали смак, і всі знають, що їсти їх не треба.
Ще один найважливіший інгредієнт — кокосове молоко. На смак впливають також перець чилі, бульйон і м’ясо та, звісно, лайм (у нас із невеликою кількістю цукру, бо лайми на нашому ринку мають значно кисліший смак, ніж місцеві.
До супу також додають гриби — найчастіше гливи звичайні або й енокі (опеньок зимовий).
Іншими інгредієнтами можуть бути помідор, цибуля, зелена цибуля, а в сезон, звісно, кінза.
У Таїланді суп зазвичай подають із рисом, а не сам по собі, як у нас.
Це просто смакота, яка не набридає й не приїдається.