www.grand-restaurant.cz

Цього року нам уперше вдалося зібрати всі потрібні інгредієнти для того, щоб відвідати Prague Food Festival (http://www.praguefoodfestival.cz/uvodni-strana), який проходив 24.-26. травня в Королівському саду Празького граду вже всьоме.

Ми придбали онлайн квитки на суботу після обіду. Організація була чудова: завдяки часовим інтервалам входу біля входів не утворювалися черги, а єдиний неприємний момент настав, коли охорона на вході перевіряла сумки, чи не проносять відвідувачі на територію їжу або напої. Зізнаємося, нам здається трохи параноїдальним і негідним перевіряти сумки людей, які заплатили кількасот крон за квитки, щоб скуштувати страви й напої провідних чеських гастрономічних закладів, а особливо грубою нам видалася вимога до однієї пані або допити воду зі своєї пластикової пляшечки об’ємом 3 децилітри, або викинути її, інакше її туди не впустять.

Ще одним неприємним чинником була дуже дощова погода, але за це організаторам важко дорікати. Хіба що хотілося б більше навісів, під якими можна було б їсти смаколики, щоб до тарілки не лилися потоки води з небес.

Для тих, хто ще не відвідував Prague Food Festival, пояснимо, що у вартість квитка входить 10 так званих грандів — це умовна валюта, за яку можна купувати страви й напої. Додаткові гранди можна вільно докуповувати щонайменше по 10 штук, а ціна 1 гранда приблизно відповідає одному євро.

Одразу за входом B, через який ми зайшли на територію, стояв стенд виноробні Spielberg із Кийова. Тож почали ми з келиха вина. Ми вибрали Frankovka & André 2008, пізнього збору, сухе, за 3 гранди, подруга за ту саму ціну скуштувала Pinot noir rosé 2012, добір із грон, солодке. Frankovka з André була непогана, але, зізнаємося, ми очікували більшого, це кюве нас нічим не захопило. Натомість рожеве піно, хоч це й було солодке вино, виявилося неймовірно смачним. Зізнаємося, такого доброго солодкого вина ми ще не пили. Пізніше у Spielberg ми скуштували ще Zweigeltrebe 2011 пізнього збору, сухе, за 2 гранди, і воно справило на нас значно сильніше враження, ніж попередня Frankovka з André.

Ми пішли далі, намагалися зорієнтуватися серед стендів і випадково проходили повз стенд готелю Radisson Blue, тобто одного з двох ресторанів, які цього року в Чехії отримали зірку Michelin. Шеф-кухар ресторану Alcron — Roman Paulus, і в нього ми скуштували витриману яловичину з Єлцових Лготок із нутовим пюре та запеченою молодою морквою за 6 грандів. М’ясо було добре приготоване, ніжне й смачне, нутове пюре було просто бомбою, а морква — доволі нудним доповненням, радше естетичним, ніж смаковим. Страва загалом була непогана, але, зізнаємося, від ресторану такого рівня ми очікували більшого. Смаки у страві були узгоджені, загалом усе було добре, але все ж дещо одноманітно, жодного концерту для смакових рецепторів не сталося.

Наступним стендом, який ми вирішили відвідати, був ресторан Essencia в Mandarin Oriental Hotel, де Jiří Štift готує своєрідний ф’южн азійської та європейської кухонь. Ми скуштували шриланкійське карі з креветками, рисом басматі та сочевичним хлібом пападам за 6 грандів, і накладав нам його особисто пан шеф-кухар із приємною невгасущою усмішкою. Давати фаховий коментар до цієї страви не наважуємося, бо я не надто знаюся на азійській кухні, проте враження у нас було позитивне. Смак карі був просто чарівний, а сочевичний хліб — дивовижна цікавинка.

Як іще один зразок азійської кухні ми скуштували біля стенда готелю Corinthia, від ресторану Rickshaw Романа Долейша, хрусткий спринг-рол із омаром, поданий із салатиком із морських водоростей та горіховим соусом, за 5 грандів. Рол був чудовий, от тільки омар зі своїм невиразним смаком якось у ньому загубився. І все ж гарна, професійно бездоганна й смачна страва.

Після двох страв ми вирішили щось випити й відвідали стенд словацької виноробні Elesko. Ми скуштували сорт Dunaj D.S.C. за 4 гранди, подруга спробувала Pálava D.S.C. за ту саму ціну. Мусимо зізнатися, словацькі вина нас дуже розчарували. Dunaj був надто жорстким, із досить виразною гірчинкою та доволі агресивною кислинкою, Pálava була зовсім нехарактерною й геть несмачною.

Ми пішли далі й вирішили виправити смакове враження біля стенда ресторану La Truffe, який під керівництвом Jiří Voráč пропонує страви зі свіжими трюфелями. Вирішили скуштувати печену печінку фуа-гра з карамелізованими яблуками та соусом Bordelaise, з натертим чорним трюфелем Tuber brumale, за 10 грандів і точно не прогадали. Це була просто взірцево продумана страва, де ніжність фуа-гра поєднувалася з приємною кислинкою карамелізованих яблук, чудово доповнена смаком і ароматом трюфелів та соусом Bordelaise. Нарешті щось, заради чого ми сюди прийшли. Справжній гастрономічний концерт.

Неподалік нашу увагу привернула ще одна цікавинка — морозиво асаї в Ambiente Brasileiro. Із бразильської кухні ми скуштували лише це морозиво, із самої цікавості до незвичного фрукта. Смакувало воно приблизно як щось середнє між вишнею та чорницею, а цікавою деталлю була кулька морозива, обкачана в солоних хрустких крихтах. Разом це створювало дуже приємне поєднання смаків. Морозиво, всупереч зазначеним у програмі 6 грандам, коштувало лише значно доречніші 2 гранди.

Також ми зупинилися біля італійського стенда Terra et Bacco й спробували п’ядину, тобто, по суті, пшеничний коржик зі шматочком сиру, скибочкою пармської шинки та немитою руколою з пластикової коробочки. Мусимо сказати, що галасливі італійці на території радше нагадували фастфуд, чи радше слоуфуд, бо коржики готувалися повільно, черга була нескінченна, а коржики попри це лишалися недопеченими, і рівню такої страви на Food Festival, на нашу думку, взагалі не місце.

Стояння в довгій черзі ми спробували скрасити ще одним келихом вина, цього разу італійського. Цього разу вибрали виноробню Zenato й скуштували Pinot Grigio IGT за 3 гранди та Lugana San Benedetto DOC за 4 гранди. Вина були непогані, але мали такий плаский, невиразний смак; безумовно, Spielberg нам сподобався значно більше й так і залишився для нас однозначно найулюбленішою виноробнею на Food Festival.

Тепер ми дісталися стенда ресторану Aureole, де чаклує Jiří Král. Цей порівняно новий ресторан уже цього року приєднався до володарів відзнаки Michelin Bib Gourmand поруч із SaSaZu, Le Terroir, Aromi, Divinis, Sansho та Monastery. Тут ми скуштували свинячу вирізку, запечену до ступеня medium у вишневому димі, та свинячу рульку, приготовану sous-vide з пекінськими спеціями, соус Hoisin, м’яту картопельку, огіркову тапіоку за 4 гранди. Свинячу вирізку й рульку приготували способом, який ми відмовляємося розуміти. Такої фантастично ніжної та соковитої свинини ми ще ніколи не їли. Картопелька була приготована просто й органічно вписалася в ретельно продуману плеяду смаків, огіркова тапіока — так само, і все разом із соусом Hoisin утворювало настільки неймовірно цілісний смак, що в це, мабуть, навіть важко повірити. Ця страва була просто бомбезна, нічого кращого ми, здається, ще не їли. На Prague Food Festival пан Král здобуває в нас беззаперечну перемогу з величезним відривом. Ресторан Aureole ми стовідсотково відвідаємо. Фотографія страви нижче.

Ми пішли далі й у словацької ферми Košík скуштували класичні галушки з бринзою та шкварками за 4 гранди. Галушки були ОК, посередині додали кнелю зі свіжої бринзи, що для нас було вже надто різко, солоно й, можливо, зайве, а замість шкварок, на щастя, використали бекон, з якого ми, втім, перед обсмажуванням зрізали б шкірку. Але словацький стенд, повний персоналу в народному вбранні, вже злегка сповільненого алкоголем, теж радше доповнював колорит, ніж належав до стендів, заради яких люди їдуть на Food Festival.

Далі ми відвідали стенд ресторану Avantgarde шеф-кухаря Patrik Havlíček. Із меню вибрали квасолеве рагу зі спаржею, масляним соусом та трюфелями — ВЕГЕТАРІАНСЬКУ фірмову страву Reine Sammut (французької кухарки із зіркою Michelin) за 6 грандів. Якщо не брати до уваги явно п’яного «керівника закладу», який збирав гранди, то рагу було пересолене, у ньому бракувало заявлених трюфелів, зате знайшлася зайва волосина (яку ми виявили аж на дні). Саме поєднання смаків зеленої квасолі та зеленої спаржі було, втім, доволі цікавим, шкода, що страва була надто солона й неповна.

Останнім стендом, який ми відвідали, був Pivovarský dům кухаря Leoš Dobrotka. Тут ішлося про поєднання смаку страви з правильно дібраним пивом. Ми вибрали рагу з дичини на портері в пивному кошичку & Russian Imperial Stout 21 %. Страва була, сказали б ми, радше посередня: так, саме таким має бути рагу з дичини, але нічого такого, щоб аж сісти від подиву, проте поєднання з темним Russian Imperial Stout, що мав майже кавовий смак, було дібране фантастично.

А тепер кілька слів на завершення. Як урок на наступний рік ми однозначно засвоїли, що треба не зволікати й придбати квитки вчасно, бажано на всі три дні та з якомога ранішим входом. Зрештою, за три годинки в людину не так уже й багато влізе, а щоб насолодитися доброю їжею, потрібен спокій.

Що стосується Prague Food Festival, чудово, що такий захід проводять: за ціну одного меню в першокласному ресторані людина має змогу скуштувати кілька дегустаційних порцій від різних закладів, і це прекрасно. Наші зауваження стосуються грандів, які страшенно злипаються, поводження з ними затримує, і людина не може бути певна, чи не платить більше. Якісніший папір пішов би їм на користь. Ще одне зауваження — відсутність критого простору, наприклад наметів, під якими могли б стояти столики, щоб у разі поганої погоди відвідувачі не так потерпали від дощу.

Ми не знаємо, які умови участі у Food Festival, але особисто уявляємо собі цей захід як першокласну презентацію найкращих кухарів і страв, і такі стенди там справді були. Водночас там були й стенди, відвідування яких — марнування часу, і яким місце радше десь на ярмарку чи у виставковому центрі, а цінність Food Festival вони знижують.

На завершення додаємо, що всі наведені вище оцінки — це наше особисте й суб’єктивне враження, і будь-хто інший цілком може мати зовсім іншу думку.

Попрощаємося гаслом цьогорічного Prague Food Festival: Не їжте абищо!

Фотографії: http://www.praguefoodfestival.cz/

Це писав RIK у часи, коли ще тільки вчився готувати, не вся інформація витримує порівняння із сучасними знаннями.