Коли чуємо «курка з паприкою», то, мабуть, одразу уявляємо щось із домашньої класики. Та цього разу зазирнемо до Угорщини й приготуємо їхній csirkepaprikás. На тарілці залишимо добрячі шматки м’яса, а соусу дамо смак паприки й легку кислинку сметани. Цілком класичний гарнір до цієї страви — нокедлі, маленькі галушки з тіста.

Трохи історії, перш ніж дістанемо каструлю

За один із ранніх друкованих прикладів, за даними журналу Magyar Konyha, можемо взяти рецепт «Paprikás tsibe» із четвертого видання куховарської книги Іштвана Цифрая за 1830 рік. У тому самому огляді курячий паприкаш згадується й у рукописному меню ньїредьгазького корчмаря Маркуша Мігая за 1834 рік. Заплатили б ми за нього вісімнадцять крейцерів. Утім, самі згадки про м’ясо з паприкою давніші. Тож 1830 рік не видаватимемо за дату, коли комусь уперше спало на думку кинути курку в каструлю з паприкою.

(Джерело: Magyar Konyha – Paprikás tsibe)

Через назви paprikás і pörkölt краще не розпочинатимемо жодної кухонної війни. Сьогодні в ресторанах версію зі сметаною зазвичай називають паприкашем, але історичне вживання цих слів не таке впорядковане. Magyar Konyha звертає увагу, що назва «паприкаш» була пов’язана також із більшою кількістю підливи й не завжди означала додавання сметани. Ми цього разу оберемо домашній варіант зі сметаною. А курку залишимо на кістці, як радить той самий огляд, щоб отримати добру підливу. Кубиками м’яса без кісток сьогодні не займатимемося.

(Джерело: Magyar Konyha – курка та традиційні способи її приготування)

Інгредієнти: курячі стегна або інші частини курки на кістці, цибуля, смалець, якісна солодка мелена паприка (угорська, а не іспанська), світло-зелений перець (так званий словацький), невеликий стиглий помідор, сметана високої жирності, пшеничне борошно тонкого помелу, сіль, за смаком трохи чорного перцю, курячий бульйон (або вода), чилі — до смаку кожного товариша.

Цього разу до спецій поставимося уважно. Візьмемо запашну солодку паприку; копчену залишимо для іншої страви. Гострої додамо лише за смаком. Не обов’язково перетворювати паприкаш на вступний іспит до пожежної команди.

Ну що, берімося

Цибулю дрібно наріжемо, свіжий перець і помідор також. М’ясо обсушимо й посолимо. У широкій каструлі розігріємо смалець і обсмажимо курку до золотавого кольору. Потім відкладемо її вбік, додамо цибулю й на слабкому вогні дамо їй карамелізуватися.

Знімемо каструлю з конфорки, вмішаємо мелену паприку й одразу доллємо бульйон. Повернемо на вогонь, додамо нарізані овочі й недовго протушкуємо. Покладемо курку й доллємо стільки води, щоб вона була занурена приблизно наполовину.

Накриємо кришкою й повільно тушкуватимемо приблизно 45–60 хвилин, а залежно від розміру та виду курки й довше, доки м’ясо не буде повністю готовим і м’яким. Шматки обережно перевертатимемо, а рідину за потреби потроху доливатимемо. Якщо підливи забагато, перед загущенням дамо їй уваритися без кришки.

Сметану розмішаємо з борошном. Поступово вмішаємо два невеликі ополоники гарячої підливи, а потім виллємо суміш у каструлю. Легенько перемішаємо, кілька хвилин проваримо на слабкому вогні й доведемо до смаку. Бурхливого кипіння не влаштовуватимемо. Уваримо так, щоб наприкінці мати соус до галушок, а не суп.

А тепер ті нокедлі

На чотири порції підготуємо 400 г пшеничного борошна тонкого помелу, 2 яйця, приблизно 220–250 мл води та сіль. Для готових галушок нам знадобиться ще трохи смальцю або олії.

Яйця перемішаємо з водою та сіллю, додамо борошно й швидко замісимо густе, липке тісто. Воду доливатимемо поступово, за потреби. Через сито для галушок або відрізаючи з дошки маленькі шматочки, опускатимемо тісто в киплячу підсолену воду. Особисто я з тим відрізанням незграбний, тож користуюся тим дірчастим ситом для галушок. Коли галушки спливуть, дамо їм поваритися ще 2 хв. Відцідимо й перемішаємо з невеликою кількістю смальцю, інакше злипнуться.

Ну, сподіваюся, я нічого не наплутав і Угорщина не оголосить нам війну.